Прочитав нещодавно цікаві дослідження українських казок.
Отож, в українських казках відсутній класичний конфлікт мачеха – сирітка. Тобто щось подібне було, куди ж без цього, але на першому плані, в якості зброї, була не чарівність і врода, а працьовитість, вміння вести побут та створення домашнього затишку. І при цьому, безумовно, чарівність і врода.
Щоб там не казали російські казкарі, як би не переписували історію, але ретельний аналіз такого жанру як билини доводить, що більшість сказань про знаменитих богатирів відносяться до українського героїчного епосу.Хоча б тому, що почали їх складати за часів Київської Русі.
Більш того, старший за російського Кощія Безсмертного, український змій Козьолок, який ховав свою смерть і в яйці, і в зайці, і т.д. А сюжет про нього виник ще за часів архаїки.
Українські казки відрізняються ще й унікальними героями, яких не існує в казках інших країн. Це і Пан Коцький, і Дівка-семилітка, Залізноноса Баба і Кобиляча Голова, Івасик-Телесик і, цікавий персонаж , Видимо-Невидимо – невидимий чарівний помічник.
Багато казок помандрували до інших країн, так схожі сюжети ми бачимо в Білорусії, Литві, Франції і, навідь, у В’єтнамі та на Філіпінах.
Дуже часто негативні персонажі проявляли і добрі риси характеру, не були злом на 100 %. Змій міг виявити благородні манери, а якийсь дух лісу міг як нашкодити, так і допомогти герою.
Колись казки виконували не тільки розважальну роль, а й повчальну. Наповнені символами, вони у максимально доступній і цікавій формі розповідали малечі про навколишній світ, про його устрій, закони і наше місце в ньому.
