Вінничани, особливо ті, що старші, добре пам’ятають, як під’їжджаючи до універмагу на міському транспорті водії оголошували зупинку “вулиця Зої Космодем’янської”.
Після прийнятого рішення Вінницькою міською радою в 2015 році ця вулиця була перейменована на вулицю Валентина Отамановського.
Дуже добре, що зараз відроджується пам’ять видатних діячів Вінниччини, що були навмисно забуті минулою радянською владою.
Отже Валентин Отамановський – вчений-історик, бібліотекар, організатор науки і краєзнавчого руху, громадсько-політичний, культурний діяч.
Народився в с. Мала Яблунівка, Київського повіту в 1893 році. Навчався в Києві і володів латинською, англійською, французькою, німецькою, польською мовами.
Після створення Української Центральної Ради, на початку березня 1917 р. за ініціативи Валентина Отамановського формується штаб української міліції в Києві та перша кінна сотня. Разом з М. Міхновським створив «Український військовий клуб імені гетьмана Полуботка», ініціював виступ полків ім. Б. Хмельницького та ім. П. Полуботка під гаслами проголошення незалежності України. У складі Студентського куреня брав участь у бою під Крутами 30 січня 1918 р.
Після поразки УЦР емігрував до Австрії, звідки у 1920 році повернувся до Києва, а потім переїхав до Вінниці.
Тут працював в Вінницькій філії Всенародної бібліотеки України і домігся вжиття важливих заходів для впорядкування зібраних книжкових колекцій. Від загибелі було порятовано значні за обсягом книжкові багатства регіону, які унаслідок соціальних катаклізмів попередніх років залишались безгосподарними.
Крім бібліотечної справи Валентин Отамановський займався розвитком краєзнавчого руху та дослідженню краю.
Хвиля репресій проти української інтелігенції в 1929 році не оминула і Валентина Отамановського. Він був засуджений до 5-ти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах суворого режиму і громадських прав терміном на 2 роки. Заслання Валентин Отамановський відбував у Татарстані.
Після Другої світової війни продовжував наукову працю і захистив ряд дисертацій про міста України і, зокрема, про Вінницю.
З 1958 р. оселився у Харкові де працював завідуючим кафедри латинської мови медичного інституту (нині – Харківський національний медичний університет) у статусі професора до кінця життя.
Посмертно реабілітований 11 серпня 1989 р.
Вулиця ім. В.Отамановського є не тільки в Вінниці, а й у Києві.
Можливо вас зацікавлять інші нові назви вулиць Вінниці заходьте сюди https://coolmama.com.ua/novi-nazvy-vulycz-vulyczya-ivana-mykolajchuka/
