Зараз, коли далекий космос вже почав підкорюватись людині, згадаємо тих, хто був першими на цьому шляху. Брати і сестри наші менші, лицарі зоряного шляху, випробувачі високого тиску і романтики сонячної системи, хіба вас хтось питав, чи хочете ви цього, чи ні ? Але без вас підкорення безповітряного простору було б неможливе.
В далекому 1948 році в Радянському Союзі, з ініціативи Сергія Корольова, першими до польотів готували загін дворових собак. На цю роль підбирали невеличких собак, віком від двох до шести років, з міцним здоров’ям, високою опірністю захворюванням і стійкістю до несприятливих впливів зовнішнього середовища. При цьому вони мали бути контактними і терплячими. На жаль перші космонавти – Чайка і Лисичка загинули. Але наступні – Білка і Стрілка успішно провели політ і благополучно повернулися на землю.
Далі в космосі, в різні часи, побували такі видатні представники собачого роду як Бджілка і Мушка, Жемчуженка і Жулька, Чернушка і Зірочка.
Так було в Радянському Союзі, а в цей час в Америці, починаючи з 1948 року, в космос стали запускати різні види мавп. Всіх їх чомусь називали Альбертами, відрізняючи тільки за номерами. На жаль всі космонавти загинули. Не повезло американцям і з іншими тваринами, маленька ракета з пацюком Майєю теж зазнала пошкоджень.
А от французький Гектор, могутній представник пацючого роду, на відміну від свого грецького тезки, сміливо вижив і отримав звання найвідомішого пацюка-космонавта, і, навіть після смерті, його опудало зберігають в одному з музеїв Парижу.
Франція знаменита ще й тим, що там жила і працювала перша і єдина кішка-астронавт Фелісетт. За історією серед дванадцяти тварин для польоту був вибраний чорно-білий кіт Фелікс, який був знайдений на вулицях Парижу. Але, незадовго до старту, цей недостойний представник котячої раси втік і був замінений кішкою.
Після успішних випробувань вище названих представників тваринного світу, в космос полетіла і людина. Але цю історію вже всі знають.
